Зазвичай об'єктом знущань (жертвою) булінґу вибирають тих, у кого є дещо відмінне від однолітків. Відмінність може бути будь-якою: особливості зовнішності; манера спілкування, поведінки; незвичайне захоплення; соціальний статус, національність, релігійна належність. Найчастіше жертвами булінґу стають діти, які мають:

· фізичні вади – носять окуляри, погано чують, мають порушення опорно- рухового апарату, фізично слабкі;

· особливості поведінки – замкнуті чи імпульсивні, невпевнені, тривожні;

особливості зовнішності – руде волосся, веснянки, відстовбурчені вуха, незвичну форму голови, надмірну худорлявість чи повноту;

· недостатньо розвинені соціальні навички: часто не мають жодного близького друга, краще спілкуються з дорослими ніж з однолітками;

· страх перед школою: неуспішність у навчанні часто формує у дітей негативне ставлення до школи, страх відвідування певних предметів, що сприймається навколишніми як підвищена тривожність, невпевненість, провокуючи агресію;

· відсутність досвіду життя в колективі (так звані «домашні» діти);

деякі захворювання: заїкання, дислалія (порушення мовлення), дисграфія (порушення письма), дислексія (порушення читання);

· знижений рівень інтелекту, труднощі у навчанні;

· високий інтелект, обдарованість, видатні досягнення;

· слабо розвинені гігієнічні навички (неохайні, носять брудні речі, мають неприємний запах).

За даними U-Report, 49 % підтвердили, що вони піддавалися булінґу, а саме через: зовнішність, стать, орієнтацію, етнічну належність.

Половина українських респондентів особисто страждали від буллінгу, причому 76% зазначили, що причиною було те, як вони виглядають. Вірогідність постраждати від буллінгу в Україні є приблизно однаковою для всіх вікових груп, серед 15-19-річних вона трохи знижується, а серед молоді старше 20 років знову зростає. Крім того, у хлопців та чоловіків ця вірогідність приблизно на 10% вища, ніж у дівчат і жінок.

Види булінґу можна об’єднати у групи словесного (вербального), фізичного, соціального (емоційного) й електронного (кібербулінґ) знущання, які часто поєднуються для більш сильного впливу.

70 % знущань відбуваються словесно: принизливі обзивання, глузування, жорстока критика, висміювання та ін. На жаль, кривдник часто залишається непоміченим і непокараним, однак образи безслідно не зникають для «об’єкта» приниження.

Фізичне насильство найбільш помітне, однак становить менше третини випадків булінґу (нанесення ударів, штовхання, підніжки, пошкодження або крадіжка особистих речей жертви та ін.).

Найскладніше зовні помітити соціальне знущання — систематичне приниження почуття гідності потерпілого через ігнорування, ізоляцію, уникання, виключення.

Нині набирає обертів кібербулінґ. Це приниження за допомогою мобільних телефонів, інтернету. Діти реєструються в соціальних мережах, створюють сайти, де можуть вільно спілкуватися, ображаючи інших, поширювати плітки, особисті фотографії або зроблені в роздягальнях чи вбиральнях.

За даними опитування, представленого Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) та Спеціальною представницею Генерального секретаря ООН з питань насильства щодо дітей у Нью-Йорку 4 вересня 2019 р., третина молодих людей у 30 країнах світу стають жертвами онлайн-булінгу, а кожна п’ята молода людина змушена була пропускати заняття в школі через кібербулінг та насильство. В Україні 29% опитаних підлітків були жертвами онлайн-булінгу, а 16% були змушені пропускати через це шкільні заняття.

Національна “Гаряча лінія” з протидії домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерній дискримінації :
0-800-500-335 або 116 123

«Гаряча лінія» з питань протидії булінгу: 166 000

Національна “Гаряча лінія” з проблем ВІЛ/СНІД : 0-800-500-451
Національна дитяча «Гаряча лінія» з питань захисту прав дітей: 0-800-500-225 або 116 111 (з мобільних)

Гаряча лінія «Служби розшуку дітей»: 0- 800- 501- 414

– Дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00);

– Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116 000;

– Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123 або 0 800 500 335;

– Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 50 17 20;

– Уповноважений Президента України з прав дитини 044 255 76 76;

- Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103;

Всеукраїнський телефон довіри для дітей та молоді: (044) 500-21-80

«Телефон довіри» для дітей та підлітків: 044-515-23-74

Гарячої лінія Департаменту кіберполіції при виявленні у соціальних мережах небезпечних груп, в яких доводять дітей до самогубст:

(044) 374-37-21

«Гаряча лінія» з питань порушень при наданні субсидій, соціальної допомоги та соціальних послуг:

0-800-502-757

Урядова телефонна «гаряча лінія»:

0-800-507-309

Лінія психологічної допомоги для учасників АТО та членів їх сімей:

0-800- 505- 085

Чверть дітей в Україні стикаються з сексуальним насильством онлайн. Що робити батькам

Вікторія Приседська
BBC News Україна

3 квітня 2021

За останній рік майже кожна четверта дитина в Україні отримувала запитання про інтимні частини тіла або прохання надіслати свої оголені фото. Як навчити дітей розпізнавати небезпечні ситуації та вберегти їх від небажаного контенту?

Моїй доньці 8 років. У неї є закритий акаунт в Instagram, в якому вона публікує фото своїх малюнків і творчих проєктів. Під час карантину вона почала переписуватися з однокласниками у Viber, а нещодавно спитала дозволу зареєструватися у TikTok або Likee.

Хоча я усвідомлюю ризики, з якими вона може стикнутися в інтернеті, повністю заборонити їй користування гаджетами я, як і більшість батьків, не можу.

Спілкування онлайн вже здається невіддільною частиною життя не лише підлітків, але й дітей. Утім, поки вона опановує віртуальну реальність, я дедалі більше почуваюся на хиткому ґрунті.

Що можуть дозволити батьки? Як вберегти дітей від небажаного контенту, навчити розпізнавати небезпечні ситуації та що робити, якщо дитина стала жертвою онлайн-злочинця?

За останній рік майже чверть дітей в Україні потрапляли принаймні в одну із ситуацій сексуального насильства чи експлуатації в інтернеті. Найчастіше - це запитання про інтимні частини тіла, прохання надіслати свої оголені фото чи відео й надсилання дітям порнографічних матеріалів.

Діти середнього та старшого шкільного віку стикалися і з більш серйозними випадками. Декого просили торкатися свого оголеного тіла на камеру, а дехто з опитаних зустрічався з незнайомцями з інтернету в реальному житті.

Хлопчик — Підпис до фото,
Більшість дітей не розповідають дорослим про ситуацію, яка з ними сталася

Такі дані показало дослідження, проведене благодійною організацією "Служба порятунку дітей" у партнерстві з Уповноваженим президента України з прав дитини.

Це перше дослідження такого масштабу в Україні. Воно охоплює дітей віком від 6 до 17 років з усіх регіонів (крім непідконтрольних уряду областей), які проживають як у містах, так і у селах.

"Найбільше вражає те, що майже половина дітей нікому не розповіли про ситуацію, яка з ними сталася", - зазначає Олена Капральська, авторка освітньої програми з захисту дітей від насильства МБО "Служба порятунку дітей".

А більшість з тих, хто розповідав, поділилися цим із другом або подругою, а не дорослими.

"Думаю, це - дуже важливий сигнал для батьків, вчителів і для суспільства, тому що, по-перше, діти часто не здатні розпізнати небезпечні ситуації, а по-друге, такі онлайн небезпеки можуть призвести до сексуального насильства у реальному житті", - наголошує експертка.

Ілюзія спальні

Батьки й досі більше хвилюються про безпеку дітей на вулиці. Але вдома, під наглядом, їм, здається, нічого не загрожує. Це хибне відчуття називають "ілюзією спальні".

Проте за даними, які наводить Уповноважений президента України з прав дитини Микола Кулеба, "злочинцю потрібно лише 18 хвилин, щоби вмовити дитину на інтимне селфі, а 60% підлітків готові зустрітися з онлайн-другом, яким може виявитися будь-хто".

Налагодження довірливих стосунків з дитиною задля сексуального насильства онлайн чи офлайн називається "грумінг". Україна криміналізувала домагання дитини в інтернеті лише в лютому цього року.

Поправка до Закону про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства тепер також передбачає кримінальне покарання не лише за виготовлення, але й за перегляд та поширення дитячої порнографії.

Дівчина — Підпис до фото,
У дітей, які стали жертвами грумінгу, може розвиватися сильна тривога, депресія

Жертвами грумінгу часто стають діти та підлітки, які почуваються самотніми, зазначає Олена Нагула, дитяча психотерапевтка, кандидат психологічних наук, експертка Ради Європи із запобігання насильству.

За останні роки таких випадків у її практиці побільшало. Переважно це 12-14-річні дівчата, які зазнавали сексуальних домагань в інтернеті впродовж кількох років.

Злочинець встановлює з дитиною близькі стосунки, часто прикидаючись однолітком. Він втирається у довіру, "розкачує" почуття, дає дівчинці ту підтримку, якої вона не отримує вдома, а потім раптом припиняє спілкування, розповідає психотерапевтка.

Відчуваючи сильну тривогу, дитина готова робити все що завгодно, аби не втратити цю "дружбу". Вона на прохання надсилає свої інтимні фото, що дає привід до нескінченного шантажу, залякування та вимагання дедалі більш відвертих знімків і дій (сексторшену).

Олена Нагула розповідає, що в її практиці був випадок, коли наслідком грумінгу став примус дитини до сексуального акту в реальному житті.

У дітей, які стали жертвами грумінгу, розвивається сильна тривога, депресія. У них можуть бути порушення сну, панічні атаки, агресивність, самоушкодження, суїцидальні думки.

Дехто починає зловживати алкоголем, каже Олена Нагула, яка також спеціалізується на травмотерапії та співпрацює з фондом "Благополуччя дітей". Тривалими наслідками сексуального насильства можуть стати посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) та насильство з боку самої жертви.

Це ж лише фото?

Небезпеку становить і поширена серед підлітків практика обміну інтимними фото в інтернеті - секстинг.

Причини такої поведінки різні, пояснює Анастасія Дьякова, засновниця освітнього проєкту "Stop-sexтинг" та радниця з питань безпечного інтернету для кожної дитини при віце-прем'єр-міністрі - міністрі цифрової трансформації України.

сектинг, сексуальна експлуатація дітей онлайн — Підпис до фото,
Наслідками секстингу нерідко стає шантаж, вимагання грошей, розміщення фото чи відео на платних сайтах

"Діти вивчають свою сексуальність, їм здається, що така взаємодія є менш ризикованою, адже це - лише фото в інтернеті. Це також спосіб привернути увагу, підвищити свою самооцінку, перевірити рівень довіри партнера", - додає експертка.

Секстинг нерідко призводить до шантажу, вимагання грошей або інших дій сексуального характеру, розміщення фото чи відео на платних сайтах.

Навіть коли фото надсилають підлітки, які кохають і довіряють одне одному, вони часто не усвідомлюють, що видалити будь-яку інформацію з інтернету практично неможливо.

Такі фото можуть з'явитися в мережі через багато років і зруйнувати кар'єру чи подружнє життя, розповідає Олена Капральська.

5-7 годин онлайн

Експерти погоджуються, що ситуація з онлайн-безпекою дітей в Україні є загалом тривожною.

За даними "Служби порятунку дітей", понад 80% дітей починає користуватися інтернетом у дошкільному і молодшому шкільному віці, і цей вік постійно знижується.

Третина опитаних школярів проводять в інтернеті 5-7 годин щодня, а 10% дітей - понад 7 годин. Під час пандемії цей час продовжує збільшуватися.

Дівчинка за комп'ютером — Підпис до фото,
80% дітей починає користуватися інтернетом у дошкільному і молодшому шкільному віці

Хоча більшість соціальних мереж не дозволяє реєструватися в них користувачам молодше 13 років, за даними "Служби підтримки дітей", в Україні майже третина дітей 6-11 років мають акаунти в Instagram та понад 80% - у YouTube.

Кожна третя дитина має відкритий акаунт і не вміє користуватися захисними функціями соцмереж.

На запит BBC News Україна у Facebook/Instagram відповіли, що "верифікація віку користувачів залишається одним із найскладніших завдань, але соцмережа продовжує покращувати свої технології в цьому напрямку за допомогою штучного інтелекту".

У компанії також розповіли, що минулого місяця запровадили нові інструменти, які перешкоджають дорослим знаходити акаунти незнайомих їм неповнолітніх дітей та відправляти їм повідомлення у "директ".

Facebook та Instagram також блокують "підозрілі" акаунти дорослих, які відправляють багато запитів на дружбу користувачам підліткового віку, і наполягають на тому, щоби батьки ознайомилися з правилами користування соцмережею.

Між тим, на відміну від багатьох провідних країн, в багатьох українських школах смартфони дозволені, а інтернет не має жорстких налаштувань приватності.

Уроки онлайн-безпеки, а також захисту від сексуального насильства в Україні не входять до обов'язкової шкільної програми, тоді як на Заході вони проводяться вже десятиліттями, каже Олена Капральська.

За словами Анастасії Дьякової, у нових програмах міністерства освіти вже прописані навички і компетенції, які повинні отримати діти щодо безпеки в інтернеті.

Дівчина з ноутбуком — Підпис до фото,
Контент, який діти бачать не лише на порносайтах, але й у рекламі та соцмережах, нормалізує сексуалізовану поведінку

З минулої осені МБО "Служба порятунку дітей" проводить вебінари для вчителів на цю тему.

На сайті проєкту "Stop-sexтинг" доступні розробки уроків для різного шкільного віку у формі ігор і квестів. З початку цього року їх вже прослухали понад 300 тисяч дітей.

Діти потрапляють у небезпечні ситуації й через ранню сексуалізацію, вважає Анастасія Дьякова. Контент, який вони бачать не лише на порносайтах, але й у рекламі та соцмережах, нормалізує сексуалізовану поведінку.

"Роман" 8-річної блогерки з 13-річним хлопцем сколихнув Україну. Чому діти в небезпеці

Поширенню сексуального насильства над дітьми як онлайн, так і в реальному житті, сприяють і хибні установки в суспільстві.

"Дорослі досить часто не вірять словам дитини або звинувачують її саму, кажуть "ти так поводилася, так одягалася", - розповідає Олена Капральська.

Якщо між батьками і дитиною немає довірливих стосунків, а тема сексу та оголеного тіла в родині табуйована, діти ніколи не розкажуть про те, що з ними сталося.

Насильники часто грають на почутті сорому у дитини, шантажують її цим.

А як це у Британії?

Ольга Мальчевська, кореспондентка BBC News Україна, Лондон

Різниця між Британією і Україною у ставленні до безпеки дітей онлайн - дуже помітна. У Британії діють суворі правила, яким мають підкоритися й діти, й батьки.

Дітям заборонено приносити в школу смартфони до 12 років. Це вік, до якого вони не можуть перебувати на вулиці без супроводу дорослих, і за порушення цього правила можуть навіть позбавити батьківських прав.

Про безпеку дітям постійно говорять у школі, як на окремих уроках, так і в рамках різних дисциплін. Батькам також регулярно нагадують основні правила. З початком дистанційного навчання під час пандемії ми отримали інструкції, як його безпечно організувати для дітей.

Інтернет й у школі, і вдома має жорсткі налаштування батьківського контролю. Коли підписуєш договір з інтернет-провайдером, обов'язково вказуєш вік дітей у домогосподарстві.

(Для порівняння: як зазначили у прес-службі одного з найбільших інтернет-провайдерів України Volia, щомісячно використовують функцію "Батьківський контроль" 1,4% абонентів. "Але не у всіх є маленькі діти, а деякі батьки обмежують доступ дітей до інтернету іншими методами", додали в компанії).

На гаджетах обох моїх дітей також встановлені додатки, які дозволяють мені обмежити їхній час онлайн, а також проконтролювати, які програми вони встановлюють.

Заборона на користування соцмережами до 13 років тут діє досить ефективно. Мій старший син, якому вже виповнилося 12 років, нещодавно спробував зареєструватися в Instagram, але його акаунт одразу видалили.

Прості кроки

В основі безпеки дітей найперше лежить побудова довірливих стосунків і залученість батьків у життя своєї дитини.

Ось прості кроки, які радять зробити фахівці.

Маленькі діти і дошкільнята:

Їм гаджети взагалі не потрібні, вони не повинні користуватися інтернетом без нагляду дорослих.

Діти молодшого шкільного віку:

Найбільший ризик для них становить порнографічний контент і сцени насильства (за даними досліджень, діти вперше бачать такий контент у віці 7-11 років, часто несподівано). Тому обов'язковими є програми батьківського контролю.
Говорити з дітьми про те, що вони можуть натрапити на неприємні, страшні для них речі і пояснювати, що дивитися їх не можна і що діти мають одразу розповісти про це батькам.
Дітей цікавлять "табуйовані питання", і якщо вони не отримують на них відповідей від найближчих людей, вони шукатимуть їх самі.
Запитувати, в які онлайн-ігри і з ким грає дитина, адже спілкування з незнайомцями часто починається в особистих кабінетах на ігрових платформах.
Пояснити, що ні з ким не можна ділитися особистою інформацією про себе та інших (адресою, телефоном, номером школи).
Якщо є акаунти у соцмережах, потрібно встановити на них налаштування приватності, прибрати автоматичне визначення геолокації.
З моменту, коли дитина стає власником смартфону, повинна бути чітка угода, скільки і що саме дитина може робити в інтернеті.
У родині загалом має бути час, коли діти і дорослі не користуються гаджетами, наприклад, за обідом або перед сном.

Діти середнього і старшого шкільного віку:

Основні ризики в цьому віці - це булінг, заклики до шкідливих дій (анорексії, самоушкоджень, суїцидів), секстинг та знайомства в інтернеті.
Найбільш уразливою категорією є діти 10-13 років. Їхня поведінка в інтернеті ближча до дітей старшого віку, тоді як емоційні реакції - ще нагадують дітей молодшого віку.
Розказати про "тест білборда": перед тим, як викладати щось в інтернет, уяви, що це висить на великому рекламному щиті біля школи. Якщо думка про це викликає неприємні почуття, ділитися такою інформацією не варто.
Спитати дітей, якими соцмережами вони користуються і що вони в них роблять. Перевірити разом налаштування приватності профілю, відключити автоматичну геолокацію в усіх додатках на смартфоні дитини.
Навчити дітей, як поскаржитися на образливий контент або заблокувати людей, з якими їм неприємно спілкуватися.
Наголошувати на тому, що долучати "в друзі" можна лише тих, кого дитина знає у реальному житті.
Важливо також задовольняти потреби дітей у позитивних емоціях через спільні розваги та спілкування, щоби вони не шукали задоволень онлайн.

Куди звертатися

Якщо дитина потрапила у неприємну ситуацію, дорослі мають перш за все переконати її: що би не сталося, ми завжди будемо на твоєму боці, каже психотерапевтка Олена Нагула.

Потрібно зробити скриншоти листування зі зловмисником і видалити всі надіслані фотографії та відео, а також повідомити адміністрації сайту або соцмережі.

З березня минулого року в Україні працює урядова консультативна лінія щодо безпеки дітей в інтернеті за номером 1545*3.

Якщо діти не готові зателефонувати, вони можуть поспілкуватися з чатботом на сайті або телеграм-каналі Stop-sexтинг.

За психологічною підтримкою можна звернутися до молодіжної організації Teenengizer, "Служби порятунку дітей" або Центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

На запит BBC News Україна, кіберполіція підтвердила, що розслідує випадки спонукання до виготовлення або поширення порнографічних матеріалів за участю дітей, однак статистики таких звернень не надала.

Законодавство України передбачає відповідальність за злочини проти дітей в інтернеті: від штрафів за булінг до ув'язнення від двох років і більше за грумінг, розбещення, шантаж, вимагання інтимних фото тощо.

"У руках батьків вже є достатньо важелів для вирішення таких ситуацій", - підсумовує Анастасія Дьякова.

https://www.bbc.com/ukrainian/features-56577234

Знайти час на все: онлайн-інструменти для планування свого життя

Проведіть аудит свого часу

Перед тим як приступати до планування свого проєкту чи дня, раджу спершу провести двотижневий аналіз: чим наповнений кожен ваш день і, відповідно, тиждень. Нам весь час здається, що в нас немає часу на заняття спортом, онлайн-навчання, вдосконалення англійської тощо. Час у нас є, але він десь захований між нашими щоденними справами, отже, треба його виявити.
Раз на рік я роблю аудит свого часу — спостерігаю за собою і записую, на що витрачала свій час протягом двох тижнів. Можна завести табличку в Exel або просто записувати в блокноті. Я розбиваю таблицю на 30-хвилинні слоти — від пробудження до часу вкладання до сну: позначаю, скільки в мене займає ранкова рутина, дорога до офісу, скільки часу я займалася завданнями своєї компанії, скільки в мене пішло на втикання у відосики і прокрастинацію, скільки я читала.
Спершу просто записуйте — не аналізуйте і не критикуєте себе за те, куди витрачаєте час. Після двох тижнів спостереження згрупуйте свої щоденні активності за тематикою: ранкова/вечірня рутина, домашні побутові справи, навчання, робоче спілкування тощо. Після першого свого аналізу я виявила, що витрачаю по 3–4 години на дорогу до офісу, а також що нерегулярно прокидаюся вранці. Тож вирішила, що їздитиму в місто лише тричі на тиждень і впорядкую свій сон. Так я заощадила 12 годин на тиждень для самоосвіти.

Знайдіть свій найпродуктивніший час

Коли позначаєте в блокноті, чим займалися в цей час, додайте туди рейтинг свого самопочуття — від 0 до 5. Ви самі оцінюєте рівень своєї енергійності: якщо сили б’ють фонтаном і вирують ідеї — це 5, якщо відчуваєте, що втомлені і пасивні — ставте 1 або 0. За два тижні ви побачите, у які проміжки часу ви почуваєтеся бадьоро — слоти з 5 і 4 — це і буде ваш час найвищої продуктивності.
Для себе я зрозуміла, що найбільш енергійною почуваюся з 8:30 до 12:30. І виявилося, що зазвичай цей час я провтикувала в дорозі. Тож я перебудувала весь свій графік. Мій найнепродуктивніший період (0 і 1 у рейтингу) — з 13:30 до 15:30, тож на цей час планую відпочинок або нескладні зустрічі.

Trello — віртуальний task-board

Trello — мій улюблений онлайн-інструмент. Це віртуальна дошка, де ви можете самостійно або разом із командою розміщувати і планувати завдання по проєкту і слідкувати, як ви та інші учасники їх виконують. Можна розбити дошку на категорії:
In focus — те, на чому зосереджена робота зараз.
In progress — завдання на тиждень-два.
For approval/Sharing — розділ, куди ми з командою кладемо те, чим хочемо поділитися, або щось, що потребує зворотного зв’язку.
Done — завдання, які вже виконані. Дуже важливо мати окремо такий список — він підбадьорює робити ще більше і показує, яких конкретних результатів ви вже досягли. Цей розділ дуже цікаво аналізувати згодом за пів року чи рік, щоб побачити, скільки всього вам вдалося втілити, наскільки продуктивним був ваш рік/місяць.
Окремо веду власну дошку в Trello як особистий блокнот. Я зрозуміла, що закладки в браузерах зі мною не працюють, а щодня з’являється багато статей/книг, які хочеться зберегти, щоб прочитати. Тому маю свою task-board, яка завжди ввімкнена на окремому екрані. Тут є такі розділи:
To do list — рандомно сюди потрапляє все, про що хочу не забути: фільми, книги, статті.
Мета на цей місяць — наприклад, за цей місяць хочу досягти того, щоб прокидатися з першим будильником, медитувати 10 хвилин щодня, делегувати завдання.
Навчання — зараз проходжу курс «Операційні стандарти» на Coursera, тож тут розміщую все, пов’язане із цим.
Окремо маю розділ натхнення: фото з Instagram, класні штуки, які можна потім використати на презентаціях, ресурси з англійської мови.
Для мене важлива візуалізація, тож у Trello я активно використовую мітки: наприклад, зелена для книг — одразу бачу, що я собі запланували купити/прочитати.
Дрібні побутові завдання здатні розфокусовувати нашу увагу і відволікати від головного проєкту — написання наукової роботи чи іншої важливої справи. Щоб не губити і не забувати ці тисячі маленьких справ, використовую OneNote, Wunderlist або Google Notes.

Повісьте ватман на стіні

Маю старий і простий спосіб планувати свій проєкт без заморочок: раджу повісити на стіні великий ватман і назвати його «Що я маю зробити». Розділити його на три частини: До початку проєкту, Під час проєкту та Після. Далі розграфити кожну частину на Завдання і Дедлайн. А тоді вписати все, що треба зробити для реалізації задуму: зібрати команду, написати текст, зняти відео тощо. Для кожного такого завдання важливо ставити собі чіткий дедлайн виконання. Поступово викреслюйте ті завдання, які вже виконані — ви маєте бачити, що вже зроблено.

Лайфхаки таймконтролю і продуктивності

Оберіть, скільки часу на день ви дозволяєте собі на соцмережі і завтики у відосики. ResqueTime — мій улюблений додаток «порятунку» часу — встановлюю його як батьківський контроль для себе. Він сповіщає, коли часовий ліміт вичерпано.
Pomodoro: використовую цей метод роботи щодня: 25 хв працюю, 10 хв відпочиваю. Це дає мені змогу зберігати максимальну ефективність протягом 6–8 годин роботи.
Розмежуйте браузери: я на одному браузері маю всі робочі вкладки і документи, на іншому — усе для розваг і дозвілля. Таким чином, коли відкрила робочий браузер, це мій working space, ніщо мене тут не відволікає, я не даю собі права залипати в YouTube чи соцмережі.
Складайте mind map — через ментальні карти можна дуже зрозуміло візуалізувати шлях дитини чи власний у певному проєкті.
Не запрацьовуйтеся: буває, що я потрапляю в робочий потік, і мені складно себе зупинити — можу працювати без перерви 6–8 годин. Проте наступного дня буду просто зомбі — це непродуктивно і шкідливо.
Вимикайте гаджети о 20:00, випийте заспокійливий чай і почитайте художню літературу перед сном.
Зробіть «Scrum. Навчись робити вдвічі більше за менший час» своєю настільною книгою.

https://osvitoria.media/experience/znajty-chas-na-vse-onlajn-instrumenty-dlya-planuvannya-svogo-zhyttya/?fbclid=IwAR12Z1dWFVNqWY2LmrOeXCS5jbgEeeNtDFebYukJZx33PFglk1O8kfPMbCs

Психолог ЗДПЛ

Страницы

ПРОФІЛАКТИКА