Як зрозуміти підлітка і як батькам зберегти зв'язок з дитиною

Чому батьки втрачають авторитет

Психологиня Анна Покровська стверджує, що часто батьківський авторитет "просідає", коли діти стають підлітками.

Дорослі не розуміють, чому дитина, яка ще зовсім нещодавно ходила за ручку та весело сміялася, починає проявляти пасивну агресію до батьків.

"Може здаватися, що підлітки не чують батьків. Це неправда. Вони чують. Інша справа, що батьки кажуть не те, що каже спільнота підлітків. А підлітку треба проростати й закріплюватися в іншому світі", – каже психологиня.

За її словами, підлітковий вік – це показати себе світу. Щоб не батьки дали їм оцінку, а однолітки, оскільки тепер їхня особистість направлена на те, щоб знайти своє місце у соціумі серед однолітків. Тому дуже необхідний місток між батьками та дитиною. Щоб батьки чесно розповідали про своє підліткове життя.

На підлітків не діє, коли їм кажуть: "Ми дорослі, ми твої батьки, ми завжди праві". Підлітки спостерігають і бачать всі наші неідеальності й шорсткість життя. Коли ви кажете дитині, що їй треба читати, а самі за тиждень жодної книги у руки не взяли й залипали у телефон – вони зчитують це, пояснює психологиня.

"Підлітки терпіти не можуть подвійних стандартів", – наголошує Покровська.

Експертка пояснює: підлітки часто можуть казати батькам болючі речі. Наприклад, якщо підліток весь час чує, що треба добре вчитися, щоб потім знайти хорошу роботу, може у відповідь крикнути: "Так ти ж свою роботу ненавидиш! Ти ходиш туди щодня через силу і керівника терпіти не можеш!".

"Підлітки – гарний лакмус для особистісного зростання дорослих. Бо вони дуже чітко вказують, над якими проблемними зонами нам треба працювати", – каже психологиня.

Як порозумітися з підлітком

Психологиня пояснює, що порозумітися з підлітком не складно, треба лише цікавитися тим, чим цікавиться ваша дитина, проявляти інтерес до того, що їй цікаво.

Наприклад, якщо дитина цікавиться якоюсь музичною групою, яка здається зовсім незрозумілою, треба пересилити себе і познайомитися з творчістю, подивитися кліпи, розпитати дитину, чому їй це подобається.

"Достукатися до підлітка можна тільки через зону його нинішнього життєвого інтересу", – радить Покровська.

А ще врахуйте, що з початком пубертату (11-12 років і до 14 років), у всіх підлітків дуже низький рівень навчальної мотивації. У цей момент вони хочуть вивчити своє тіло, зрозуміти, що відбувається (бо скачуть гормони і змінюється настрій), чому їх всі бісять і що могло б заспокоїти.

"У більшості випадків вони поступово зі всіма цими завданнями справляються. Дорослі мають зрозуміти, що у підлітків багато задач, щоб вижити у підлітковому середовищі. У дитини можуть з'являтися інші цінності, які можуть навіть йти у розріз з сімейними", – зазначає психологиня.

Як приклад, наводить випадок зі своєї практики, коли двоє батьків-професорів привели на консультацію доньку, яка мріяла стати майстром тату.

"Батьки рвали на собі волосся від нерозуміння. Я поспілкувалася з дівчинкою, запитала, які вона вивчала напрямки татуювання, чому саме ці тату. Коли ми заглиблювалися у те, що дитині цікаво, вона заспокоїлася і почала всім із захопленням ділитися. Це і є точка контакту і ближення", – каже Покровська.

Додає, що ми нічого не знаємо про підліткову культуру. А у підлітків мало досвіду, коли дорослі цікавляться їхніми справами.

"Часом здається, що підліток нічого не хоче, нічим не цікавиться. Але коли починаєш спілкуватися і розкривати особистість, дізнаєшся, що дитина веде свій блог, має багато підписників, перемогла у якомусь конкурсі письменників, мріє свою книгу видати абощо. І для мене у цьому парадокс, що батьки не знають, чим живуть їхні діти", – додає психологиня.

Важливі кордони

Покровська вважає, що ми перше в історії людства покоління, у якого дуже великий розрив між поколіннями.

Підлітки можуть знати про життя навіть більше, ніж дорослі, оскільки воно складене із технологій. Якщо раніше старше покоління вчило дітей, як розвиватися, яку професію обрати, як будувати кар'єру, то тепер заробляти гроші можуть навіть підлітки – лише розкрутивши блог у соцмережах.

"Від цього у старшого покоління "вибух мозку". Але дорослі все ж мають допомагати дорослішати дітям. У підлітків слабкий причинно-наслідковий зв'язок. Вони сильно залежні від свого підліткового оточення й через це часто не мають критичного мислення, рефлексії", – каже Покровська.

Експертка радить: замість того, аби щось забороняти підлітку, поясніть, чому ви турбуєтеся. Наприклад, розкажіть власну схожу історію, покажіть, як самі через це пройшли і що могло трапитися чи таки трапилося.

"Дитина має бачити, що ви звичайна людина, з почуттями, сумнівами, яка вирішила або не вирішила таку ж ситуацію. Перш ніж встановлювати контроль, треба пояснити дитині причини своїх хвилювань", – зазначає психологиня.

Турбота, розуміння і власні інтереси

Покровська закликає цікавитися цінностями підлітками і мати спільні теми, які будуть не про школу. Каже, будь-який підліток знає, що саме він зробив погано, де прогалини у навчанні, що він середнячок у класі тощо. Тому не треба їм це ще вдома доносити, це тільки ще більше дитину віддаляє.

"Є формула – чим далі від нас дитина, тим ближче вона до когось чи чогось, чого ми не знаємо", – додає психологиня.

Якщо дитина прийшла додому роздратована, свариться або просить від неї відчепитися, зрозумійте, що злиться вона не на рідних, а принесла додому якийсь біль. Можливо, хтось образив у школі, або посміявся. І тільки з батьками можна проявити справжні почуття.

Вона радить у такому випадку нічого не питати про оцінки чи школу, а просто проявити турботу: запропонувати чаю і проговорити емоції.

"Бо батьки – це турботлива, розуміюча фігура. Треба показати, що я поряд і ти зі мною можеш бути різним. У мені стільки любові до тебе, що прийму тебе різним. Це найголовніше. Не робіть розбір польотів. Часто скандали з підлітком трапляються тоді, коли дорослі не можуть знайти контакт. І часто підліткові емоції нас самих роблять підлітками", – підсумовує Покровська.

НЕПРОХАНІ ПОРАДИ

Непрохані поради - це завжди погані поради. Якщо людина не потребує думки з боку, то не варто її нав'язувати.

А про які конкретніше поради йде мова? Давайте розберемося!

Поради наповнюють наше життя: ми постійно слухаємо рекомендації від критиків, друзів, гуру, фахівців і навіть сторонніх людей. Дуже часто вони бувають правильними і корисними, однак також зустрічаються і непрохані поради, які краще пропустити повз вуха і постаратися ігнорувати. Які ж саме?

Поради щодо харчування і способу життя

Харчування - справа дуже педантична, тому що залежить від уподобань кожного і від індивідуальних особливостей організму. Немає такої дієти або рецептури, яка підійшла б відразу всім, - все дуже індивідуально. Тому намагайтеся уникати порад ваших подруг або статей в інтернеті щодо того чи іншого типу живлення і способу життя. Не потрібно слідувати всім модним трендам, їжте те, що підходить саме вам. До того ж, рекомендуємо слухати тільки ваших особистих лікарів, а не погані поради зі сторони, інформує Ukr.Media.

Поради щодо вашого особистого життя і стосунків

Як часто вам казали оточуючі, що цей хлопець або дівчина вам абсолютно не підходить? Як часто намагалися відрадити і направити в інший бік? Особисті стосунки - це те, що повинне належати тільки вам і вашій половинці. Неможливо догодити всім і відразу, тому живіть тільки для себе. Звичайно, не варто надягати рожеві окуляри і намагатися не помічати проблем. Якщо п'ятий... ні, п'ятдесят п'ятий друг поспіль твердить, що ваш партнер, наприклад, обходиться з вами грубо і не гідно - прислухайтеся. Але висновки ви повинні робити, ґрунтуючись на власних почуттях і думках.

Поради щодо вашого хобі

Ви є унікальним екземпляром. Неможливо бути ідеальним і вміти все на світі. Якщо у вас є хобі або улюблена справа, займайтеся ним поки є час і сили. Якщо воно комусь не подобається, це їх особисті проблеми. Знову ж, ви самі будуєте своє життя. До всього іншого, це тільки ваше бажання - займатися улюбленою справою. І ви нікого не примушуєте брати участь в цьому. Тому погані поради навіть близьких людей ні до чого.

Поради про характер

Багато людей зловживає відносинами, намагаючись критикувати своїх колег, друзів і членів сім'ї, постійно вказуючи, які вони неідеальні. Риса характеру - це те, над чим можна працювати, але повністю її викорінити і змінити не можна. Тому не приймайте близько до серця будь-яку критику з зовнішнього світу. Сприймайте це як заклик до дії, але не більше.

Поради про ваш зовнішній вигляд

Бувають ті, кому так і не терпиться сказати, як безглуздо ви виглядаєте з цією зачіскою або як нові туфлі не личать вашому наряду. Це не є конструктивна критика. Це думка сторонніх людей, а можливо навіть недоброзичливців. Просто пропускайте мимо себе таку інформацію і уникайте спілкування з «всезнайками» і «критиками».

Насправді, найголовніше, що ви повинні розуміти, це те, що погані поради мають місце бути. Однак не для всіх і не від усіх. Кожна людина - це особистість зі своїми особливостями і пристрастями, і, втративши частинку тієї самої унікальності, ви вже перестанете бути тим же оригінальним примірником. Постарайтеся відгородити себе від злих і непотрібних порад, від токсичних людей, які харчуються вашою енергією. Не потрібно бути зацикленим тільки на собі, просто розумійте де конструктивні поради, а де не дуже. Також не забувайте прислухатися до порад справжніх професіоналів своєї справи, т. к. це, навпаки, послужить розвитку вашої особистості!

https://ukr.media/psihologiya/382657/

Що таке емоційний інтелект?

Є безліч визначень, пояснень, гіпотез. Якщо узагальнити, то емоційний інтелект (EQ) — це здатність людини розуміти та керувати емоціями, які відчуває вона і ті, хто поруч.

Уперше поняття емоційного інтелекту описали наприкінці ХХ століття Джон Меєр та Пітер Селовей, які назвали чотири напрямки емоційного інтелекту:

як ми оцінюємо та виражаємо емоції;
що про них знаємо;
як ними керуємо;
як на їх основі ухвалюємо рішення.

Що ж характеризує людей з високим рівнем емоційного інтелекту

Вони не бояться змін, усвідомлюють, що зміни — це частина життя, і готові бути гнучкими.
Вони легко можуть назвати свої сильні сторони та зони росту, точно знають, над чим варто працювати і що розвивати, а також яким чином це робити.
Вони вміють проявляти емпатію, розуміти почуття інших та реагувати на них.
Вони шукають та знаходять баланс у професійному та особистому житті.
Вони відкриті до нового, люблять досліджувати та цікавитись новинками.

Що означає бути емоційно компетентним на практиці

Деніель Гоулман описав такі компетенції емоційного інтелекту:

Самосвідомість, тобто розуміння власних емоцій.
Самоконтроль, тобто управління власними емоціями.
Соціальне розуміння, тобто розуміння емоцій інших людей.
Управління взємовідносинами, тобто управління емоціями інших людей.

Розуміння власних емоцій

Дуже важлива навичка прислухатись до себе, розрізняти свої стани, дозволяти собі переживати різні емоції та почуття, не блокуючи їх. Часто нам/людям бракує словникового запасу для озвучення емоцій, а тому важче з’ясовувати і причину їх виникнення.

Як розвивати розуміння власних емоцій? Найпростіше — це спостерігати за собою, відслідковувати зміни емоційного стану, дозволяти собі переживати різні почуття. Часто людям важко описати словами, що саме вони відчувають — роздратування, злість, а, може, страх. Тоді можна спробувати візуалізувати емоції, наприклад, намалювати їх. Або ж комусь легше висловлюватись метафорами: «У мені аж все кипить». Сам факт того, що ви усвідомлюєте, що ви переживаєте різні емоції вже наближає до наступного кроку — управління емоціями.

Ще одним дієвим способом є самоемпатія як вміння подбати про себе вчасно. Вона дає можливість краще розуміти себе, зберігати свій ресурсний стан та відновлюватись. Самоемпатія — це аналіз себе у формі:

Cитуація (що відбулось?) — наприклад, ви отримали листа, у якому вас просять переробити повністю звіт, над яким ви працювали більше 2-х тижнів.
Емоції (що я відчуваю?) — розгубленість, роздратування, злість через те, що ніхто не попередив завчасно, що можуть бути зміни; доведеться витратити ще 2 тижні на цю роботу...
Потреби (що я хочу? що потребую?) — потребую розуміння ситуації, підтримки від інших.
Дії (що я можу зробити?) — можу попросити консультації та допомоги у колег, можу проговорити ситуацію та продумати алгоритм дій, щоб така ситуація не повторювалась у майбутньому.

Сумувати, злитись, радіти — це нормально. За кожною нашою емоцією стоїть потреба, яку варто розпізнати та усвідомити, а не ігнорувати.

Управління власними емоціями

Ситуації бувають різні: то вас дратує хтось, то поговорили підвищеним тоном, чи ви самі були здатні «зірватись на емоції». І, звісно ж, виникає питання: як контролювати власні емоції? Емоції неможливо контролювати. Це те ж саме, що намагатись заспокоїти хвилі на морі. І єдиний спосіб зробити так, щоб море стало спокійним, — зачекати. Те ж саме і з емоціями. Адже емоція — це короткотермінова реакція нашого мозку.

Емоції можна і варто:

усвідомити;
зрозуміти причини виникнення;
вміти реагувати, тобто ми можемо навчитись управляти емоціями.

Розуміння почуттів інших людей

Це мистецтво слухати і чути, бачити та розуміти, проявляти емпатію. Ще один приклад ситуації, з якою кожен з нас стикався і не один раз. У суперечці ваш опонент раптом вигукує: «Ти мене зовсім не розумієш! Невже не помітно, що мені боляче?» Насправді людина потребує емпатії в цю мить.

Найдоречніше, що можна робити для розуміння почуттів інших людей:

Активне слухання, що передбачає надання зворотнього зв’язку, запитання, підведення підсумків.
Звертати увагу на невербаліку. Жести, міміка, інтонація, темп мовлення можуть сказати більше про емоції людини, ніж слова.
«Взути черевики іншої людини». Часто дуже складно подивитись на ситуацію очима іншої людини, особливо у конфліктній ситуації. Ще важче зробити це без оцінок і упереджених думок. Тому почати можна з пошуку того, що об’єднує, з чим дві сторони готові погодитись.

Управління емоціями інших людей

У налагодженні щирої комунікації на основі поваги, довіри та емпатії, допомагає практичний метод ненасильницької комунікації (ННК). Він був розроблений американським психологом доктором Маршаллом Розенбергом у 60-х роках ХХ століття. У чому полягає його суть? Розглянемо ситуацію.

Колега довго затримує здачу проекту, протерміновує дедлайни. Команда незадоволена такою ситуацію, вирішує поговорити з ним. Розмова може бути такою: «Тобі байдуже на інших! Думаєш лише про себе! Постійно протерміновуєш дедлайни здачі проекту, а ми змушені чекати! Може, тобі взагалі не варто працювати у команді, якщо ти не вмієш дотримуватись зобов’язань?». Така претензія, як правило, викликає негативну реакцію, бажання втекти від скандалу або закритися в собі, чи виправдовуватись.

Погляньмо, якою була б розмова у стилі ненасильницької комунікації: «За останні два тижні ти двічі не дотримався термінів здачі проекту. Ми хвилюємось, адже це впливає і на нашу роботу, нам важливо розуміти, що відбувається, щоб краще планувати свою діяльність. Чи міг би ти завчасно, щойнаменше за тиждень, повідомляти нас про зміни у графіках, якщо такі є?».

Якщо розглянути структуру ненасильницької комунікації, їй притаманні такі складники:

Факт (конкретна дія, яку ми спостерігаємо і яка на нас впливає). Перш ніж робити поспішні висновки або звинувачувати фразами: «Тобі байдуже на інших!» або «Ти думаєш лише про себе!», наведіть факт: «Останні 2 тижні ти протерміновува дедлайни і не повідомляв колегам».
Почуття. Замість того, щоб стверджувати свої висновки або висловлювати образу: «Ти егоїст і думаєш тільки про себе...», — почніть пояснювати, що ви відчуваєте, коли потрапляєте в таку ситуацію: «коли ти протерміновуєш дедлайни і не повідомляєш, то ми хвилюємось/ занепокоєні/роздратовані».
Потреби. Вислів «ми змушені чекати» краще перефразувати: «Нам важливо розуміти, як йдуть справи, у нас є потреба отримувати інформацію та реагувати вчасно, це дає змогу краще планувати та передбачати ситуацію». Важливо проговорювати свої очікування, пояснюючи потреби, а не очікувати, що іншим і так все зрозуміло та очевидно.
Прохання (конкретні дії). Багато хто говорить абстрактні фрази, наприклад: «Я хочу, що все було добре», сподіваючись, що інші здогадаються. Важливо розшифрувати, що ми маємо на увазі, вдаючись до конкретики. Адже одна і та сама фраза для різних людей може означати різне.
Вислухати позицію співрозмовника. Найчастіше наші передчасні висновки виникають через власне «накручування», нестачу інформації та брак якісної комунікації.

ПОРАДИ З УПРАВЛІННЯ ГНІВОМ

Підлітковий вік – один із найважчих періодів у житті людини. Тіло в підлітковому віці суттєво змінюється, ви переживаєте почуття, які годі пояснити. Одне з таких почуттів – гнів, і він здатен вивести вас із себе.

Як стверджують психологи, коли почуття гніву в підлітків виходить із-під контролю, воно може призводити до деструктивної поведінки. Це, своєю чергою, спричиняє проблеми у школі, у взаєминах із людьми довкола, загалом негативно впливаючи на життя підлітків. Ті з них, які не можуть упоратися з почуттям гніву, схильні до проявів вербальної та фізичної агресії.

На щастя, почуттям гніву можна навчитися управляти. Є певні техніки, за допомогою яких підлітки можуть навчитися розпізнавати почуття гніву й контролювати його. Щоб керувати гнівом, підлітку важливо визнати свої почуття, не звинувачувати у їх появі інших людей або обставини.

Розгляньмо низку рекомендацій, які допоможуть опанувати почуттям гніву.

Навчіться правильно виражати гнів

Ключ до всіх емоцій – знання того, як їх виявляти. Щоб зрозуміти свої емоції, ви потребуватимете певного часу, тому що емоції постійно змінюються й завдають болю. Коли ви виявляєте свої емоції (смієтеся, коли вам радісно, або плачете, коли сумно), то стаєте щасливішими. Із почуттям гніву дещо складніше, але є способи виразити і його, при цьому не втрачаючи самовладання.

Найгірше, що ви можете робити у хвилини гніву, – ламати речі або розкидати їх кімнатою. Зрештою, вони ще знадобляться вам або їх власнику.

Деякі люди, щоб виплеснути гнів, не цураються побити подушку або вдарити нею об стіну. Цей спосіб досить безпечний – він не шкодить ні подушці, ні стіні, ні вам.

Використовуйте техніки, що допомагають опанувати гнів

Подеколи висловити свої емоції немає змоги. Проте потреба виплеснути гнів лишається. Найкраще для цього прислужаться техніки самоконтролю. Для їх опанування може знадобитися певний час, але ці техніки справді працюють

Мускулатура

Найпростіший, але достатньо ефективний спосіб емоційної саморегуляції — розслаблення мімічної мускулатури. Навчившись розслабляти лицьові м`язи, а також довільно і свідомо контролювати їх стан, можна навчитися керувати і відповідними емоціями. Вправи для релаксації м`язів особи включають завдання на розслаблення тієї або тієї групи мімічних м`язів (лоба, очей, носа, щік, губ, підборіддя). Суть їх — у чергуванні напруження і розслаблення різних м`язів, щоб легко було запам`ятати відчуття розслаблення за контрастом із напруженням. Вправи виконують за активної спрямованості уваги на фази напруження і розслаблення за допомогою словесних самонаказів, самонавіяння. Після такого тренування можна легко за уявним наказом у потрібний момент розслабити всі м`язи.

Дихання

Важливим резервом у стабілізації свого емоційного стану є вдосконалення дихання. Навчившись впливати на своє дихання, можна набути ще один спосіб емоційної саморегуляції. Значення дихальних вправ полягає у свідомому контролі за ритмом, частотою, глибиною дихання. Є безліч вправ із дихальної гімнастики, які навчать контролювати емоції.

Візуалізація

Візуалізація – це створення внутрішніх образів у свідомості людини, тобто активізація уяви за допомогою слухових, зорових, смакових, нюхових, дотикових відчуттів, а також їх комбінацій. Відтворивши у свідомості образи зовнішнього світу, можна швидко відійти від напруженої ситуації, відновити емоційну рівновагу.

Різновидом візуалізації є вправи «сюжетної уяви», основані на навмисному використанні кольорів і просторових уявлень свідомості людини. Свідомі уявлення забарвлюються в потрібний колір, відповідний модельованому емоційному стану. Колір має могутню емоційну дію на нервову систему. Червоний, оранжевий, жовтий – кольори активності; блакитний, синій, фіолетовий – кольори спокою; зелений – нейтральний. Колірні (температурні, звукові, дотикові) відчуття краще доповнювати просторовими уявленнями. Якщо треба заспокоїтися, відпочити, потрібно представляти широкий, відкритий простір (морський горизонт, просторе небо, широка площа, обширна зала театру і т. д.). Для мобілізації організму на виконання відповідального завдання допомагають образи тісних, вузьких просторів з обмеженим горизонтом (вузька вулиця з високими будинками, ущелина, тісна кімната). Поєднання цих прийомів дозволяє викликати необхідний емоційний стан у потрібний момент (спокійний – просторий морський берег, зимовий пейзаж у бузкових сутінках; що бадьорить – літній пляж яскравим сонячним днем, сліпуче сонце, яскраво-жовтий пісок). Треба вжитися в картину, що представляється, відчути її і зафіксувати у свідомості. Поступово виникне стан розслаблення і спокою або, навпаки, активності й мобілізованості.

Самоконтроль важливий не тільки в підлітковому віці. Він знадобиться вам упродовж усього життя. Самоконтроль потрібен, навіть якщо ви цього не усвідомлюєте. Контролюючи себе, ви не скривдите маму, критикуючи обід, який вона приготувала, або товариша, захопленого новим напрямком у музиці. Складність у тому, що коли у вас змінюється гормональний фон і з'являються нові емоції, вам стає важче контролювати себе. І щоб знову навчитися цього, вам необхідно докласти зусиль.

Навчіться розуміти свої почуття

Пробуючи контролювати свої емоції, ви маєте більше дізнатися про почуття гніву й навчитися його розпізнавати. Навчіться вловлювати свій гнів до того, як він набере такої потужності, що контролювати його стане неможливо.

Перший крок в управлінні гнівом – це точно знати, що ви відчуваєте в той чи інший момент. Ви можете думати, що ваші почуття – це щось неправильне або несправедливе. Але важливо прийняти свої почуття й спробувати зрозуміти, що їх викликало. Коли ви будете знати, що викликало у вас гнів, ви зможете його опанувати.

Перш ніж намагатися втрутитися в ситуацію, яка спричинила у вас гнів, подумайте про інші способи впоратися з нею. Ви можете вдарити свого кривдника, але це не означає, що так варто робити. Продумайте різні варіанти ваших дій і їх можливі наслідки, перш ніж реагувати на ситуацію. Це дасть вам повне уявлення про те, який варіант для вас є найкращим. Такий метод широко відомий як «управління ризиками», і дуже важливо, щоб підлітки оволоділи ним. Це допоможе їм уникнути багатьох неприємних наслідків.

Як навчитися ніколи не злитися: 3 поради від нейробіологів

Уявіть: ви стоїте ніс до носа з людиною, яка буквально закипає від злості і кричить на вас; і все, чого вам хочеться відповісти їй тим же....

Проблема лише в тому, що накричав у відповідь, ви ніяк не покращите ситуацію, передає Ukr.Media.

Як же взяти себе в руки і втриматися?

Є два шляхи, і лише один з них правильний.

Давайте, докопаємося до відповідей на ці наболілі питання і з'ясуємо: як стримати гнів, ніж основну помилку і як її виправити, тим самим ощаслививши не тільки себе, але й оточуючих.

Придушення гніву – однозначно погана ідея

У цьому випадку ви просто цедите крізь зуби: «все в порядку» і намагаєтеся продовжувати займатися справами. Хороша новина в тому, що така поведінка дійсно приховує злість – але тільки від оточуючих – ваші ж емоції лише посилюються від спроби їх придушити.

У книзі Олівера Брукмана «Антидод» описано декілька дослідів підтверджують, що люди, які приховують свої емоції, переживають їх набагато сильніше і довше, ніж ті, хто не соромляться ці емоції виражати. Якщо ви намагаєтеся стримати сльози, вони не зникають, а бажання розридатися посилюється.

Що ж відбувається в нашій голові, коли ми намагаємося придушити спалах гніву? А там — справжній ураган!

Ви перестаєте відчувати позитивні емоції, а не негативні.

Ваша мигдалеподібна залоза (ділянка мозку, що впливає на емоції) починає працювати понад міру. Але, що найцікавіше – емоції ви пригнічуєте, а гірше стає і вашому співрозмовнику теж. Як тільки ви починаєте стримувати свій гнів, кров'яний тиск вашого опонента підскакує, що поступово відкладається в стійку неприязнь по відношенню до вас. Якщо ви змушені спілкуватися протягом тривалого часу є ймовірність, що відносини між вами складуться паршиві, і це навряд чи може порадувати.

Крім усього іншого, придушення своїх емоцій вимагає певних вольових зусиль, а сили, як відомо, мають звичай закінчуватися.

Саме тому люди, частіше приховують свої емоції частіше потрапляють у ситуації, коли про сказане в серцях, пізніше, доводиться шкодувати.

Хтось зараз подумає: «Я так і знав! Раз стримувати гнів шкідливо – доведеться його виливати на оточуючих».

І це теж невірно.

Не варто давати волю злості

І ось ви вибухнули і зриваєте злість на одного, як ніби ви на дуелі. Не найкраща ідея, погодьтеся.

Накручування і вихлюпування злості лише посилюють емоційний вибух.

Конструктивно висловити своє невдоволення, безумовно, можна, але вивалювати злість на співрозмовника не слід – ваш гнів буде рости як сніжний ком з кожним сказаним словом.

Але що ж тоді допоможе?

Можна спробувати відволіктися, але хіба це допоможе?

Допоможе.

Енергетичні ресурси вашого мозку обмежені, так що якщо ви зосереджуєте увагу на чомусь ще, мозок вже не може концентруватися на постійному і даремному обмірковуванні неприємних ситуацій.

Що ви знаєте про тест з Маршмеллоу?

Дитині давали один шматочок зефіру і залишали його в кімнаті, пообіцявши в кінці видати два шматочки зефіру, якщо він зможе втриматися і не з'їсти той, що у нього вже є.

Які ж були результати?

Діти, які змогли взяти себе в руки і не з'їли зефір, в майбутньому досягли найкращих результатів у кар'єрі і жодного разу не потрапляли у в'язницю.

Результати тесту зрозумілі, але мало хто говорить про те, як дітям вдалося утримати себе і не з'їсти цукерку. Дуже просто – вони відволікалися.

Уолтер Мішел, автор дослідження, коментує:

«Діти знайшли, чим себе зайняти: вони наспівували мелодії, колупалися у вухах, грали з пальцями або з тим, що змогли знайти в кімнаті. Таким чином, вони згладили внутрішній конфлікт і усунули неприємну ситуацію очікування».

І ця методика працює і з іншими видами сильних емоцій, таких як, наприклад, гнів.

Так, так, знаю досить складно відвернути себе, коли хтось істерично кричить вам прямо в обличчя.

Однак є один спосіб.

Переоцінка

Ще раз докладно уявімо ситуацію: хтось стоїть в декількох сантиметрах від вас і кричить на вас, почому дарма. Вам дуже хочеться відповісти тим же або навіть гарненько докласти «співрозмовника» про що-небудь.

Але що якщо я вам скажу, що цей чоловік вчора втратив матір?

Або ж він переживає важке розлучення, і вчора у нього відібрали права на дітей?

Ви б, найімовірніше, не приймали його гнів так близько до серця, а можливо, навіть поспівчували б.

Що змінилося?

Та нічого!

Просто передісторія, яку ви собі розповіли, змінила ваш погляд на ситуацію. Як сказав Альберт Еліс: «Ви не ображаєтеся на події, а на власні думки».

Наступного разу, зіткнувшись з ситуацією, коли хтось почне зривати на вас злість, просто скажіть собі: «Я тут ні при чому. У нього просто поганий день».

Як тільки ви змінюєте ваше уявлення про ситуації — мозок змінює ваші емоції по відношенню до неї.

В одній з книг Девіда Року описаний цікавий експеримент: професор Ошнер дослідив емоції людей за допомогою томографа.

Піддослідним показували одну і ту ж фотографію, на якій був зображений чоловік, плаче біля церкви.

Спершу люди відчували співчуття і смуток.

Однак коли їм сказали, що це сльози радості, і людина знаходиться на одруженні – емоції людей змінилися корінним чином.

Професор пояснює цю обставину тим, що наші емоції залежать від наших уявлень про світ – як тільки ми змінюємо уявлення – емоції теж змінюються.

Таким чином, якщо ви скажете самі собі: «у нього просто поганий день», ваше уявлення про дійсність зміниться, і негативні емоції будуть витіснені позитивними. Результат не змусить себе довго чекати.

Дослідження, описані Джеймсом Гроссом в одній з його книг, показали, що люди, які застосовують подібні техніки заміщення гніву на практиці, мають більше друзів і близьких контактів.

Більше того, ця методика дозволить вам позбутися гніву не задавливая його в собі, а отже, не «вибухаючи» згодом. Вам більше не доведеться шкодувати про словах, сказаних комусь зопалу.

Що ж ми маємо в підсумку?

Щоб позбутися гніву потрібно:

Не придушувати гнів – може, що оточують і не бачать його проявів, але зате дуже добре відчувають ваш стан, і стосунки все одно псуються.

Не накручувати себе, вивалюючи свої емоції на оточуючих – висловити причину свого невдоволення спокійно і конструктивно – будь ласка. Але не развинчивайте свій гнів ще більше – вам же буде гірше.

Переоцініть ситуацію – просто скажіть собі: «я тут ні при чому – у нього просто важкий день».

Звичайно, бувають ситуації, коли ваш опонент навмисно виводить вас із себе, і тоді, не залишається нічого іншого, окрім як спробувати просто придушити в собі гнів, щоб не погіршити свої переживання.

І все ж іноді переоцінка ситуації може допомогти вам змінити свої емоції і замінити почуття гніву співчуттям, співчуттям або розумінням.

Тепер залишається останній крок на шляху до збереженню добрих взаємовідносин – пробачити. І це потрібно вам, а не вашому співрозмовнику.

Панічна атака. 7 способів заспокоїти нерви

Часто дихаєте, пітніють руки, не можете сконцентруватися, відчуваєте раптову тривогу та страх? Ймовірно, у вас панічна атака.

Щоб позбутися таких проблем зі здоров'ям, треба звернутися до лікаря.

The Guardian радить, як поліпшити свій стан, доки ви дістанетеся до фахівця.

З'ясуйте, що з вами відбувається

Коли йдеться про панічні атаки, знання – ваша зброя.

Так, це не зупинить напади страху та тривоги, але вам буде легше з нею боротися.

Що провокує у вас паніку? Чи можна якось позбутися цього фактору? Маючи ці знання, вам буде значно легше уникнути серйозніших проблем зі здоров'ям.

Дихайте

Ця порада може здатися дратівливо очевидною. Але саме з неї слід починати, особливо коли ви в людному місці.

Під час панічної атаки люди несвідомо неглибоко і швидко дихають. Пошукайте техніку дихання, яка підійде саме для вас. Вивчіть її, попрактикуйте вдома в спокійних умовах.

Зосередьтеся на розслаблянні м'язів

Якщо попросити людину, яка потерпає від панічних атак, розслабитися, вона може сказати, що їй треба для цього тиждень на пляжі.

Було б чудово, але коли такої змоги немає, спробуйте почергово розслабляти м'язи. Зосередьтеся на них, на своїх відчуттях. Це дасть вам силу і допоможе опанувати себе.

Обмежте подразники

Коли відчуваєте напад панічної атаки, спробуйте обмежити фактори, які її спровокували.

Якщо вам це потрібно, знайдіть тихий, спокійний куточок, щоб розслабитися та попрактикувати дихальні вправи.

Якщо це неможливо – зосередьтеся на одній справі, думці чи фразі, яка вас заспокоює.

"Прокручуйте" її в голові як мантру.

Тримайте поблизу ноутбук або записник

Він може стати зброєю проти ваших панічних атак. Запишіть думки, які вас мучать, страхи, причину атаки, якщо ви знаєте про неї, роздрукуйте і викиньте. Так ви матеріалізуєте свої проблеми і фізично позбудетеся від них.

Менше кави

Тяжко відмовитися від ранкової кави, особливо тим, хто марить цим напоєм.

Але, науковці кажуть, що кофеїн може спровокувати панічну атаку, особливо якщо вас лякають натовп або замкнутий простір. Замість неї пийте воду – вона запобігає зневодненню організму.

Використовуйте аудіододатки

Вони можуть допомогти попередити панічні атаки, наприклад, коли їдете у громадському транспорті. Завантажте музику, аудіокнигу, звуки природи – щось, що допоможе вам сконцентруватися і взяти себе в руки.

ЯК ПІДВИЩИТИ У СОБІ ВПЕВНЕНІСТЬ?

Успіх у житті дуже сильно залежить від нашої впевненості в собі.

Успіх у житті дуже сильно залежить від нашої впевненості в собі. Тому якщо хочеш досягти бажаної посади, знайти нових друзів або поліпшити відносини, почати можна з підвищення самооцінки та віри в себе.

Змінити поставу і ходу. Впевнену в собі людину видає тверда хода, пряма спина, піднята голова, впевнений вираз обличчя, прямий погляд. Саме з цього і треба починати. Але не варто думати, що мета всього цього - справити на оточуючих враження. Просто ці фактори впливають і на нас, на нашу свідомість і оцінювання себе. Випрями спину, усвідом, що цей світ - твій, і життя зміниться в кращу сторону, інформує UkrMedia.

Не налаштовувати себе на погане. Часто ми самі себе налаштовуємо на провал, на труднощі, на невдачі. Мовляв, у мене не вийде, я не пройду, він мене кине, я цього не варта і так далі. Але справа в тому, що все це визначає наше життя. І якщо ти налаштуєш себе на негатив, то так і вийде.

Помічати свої досягнення і хвалити себе. Часто ми наші досягнення списуємо на волю випадку, а зате невдачі вважаємо виключно нашою виною. Досить так до цього ставитися. Кожна з нас здатна на багато що, і кожна з нас робить багато кожен день.

Приймати компліменти. Потрібно хвалити не тільки себе, але і приймати похвалу від інших людей. Не потрібно відмахуватися, ніяковіти, підозрювати, що над тобою сміються або зовсім акцентувати увагу на недоліках. Досить просто усміхнутися і подякувати. Адже так - ти розумна, красива, успішна. Дозволь іншим помітити це.

Розмовляти з незнайомими людьми. Частіше розмовляйте з незнайомцями, і твоя впевненість в собі підвищиться. Дзвони за оголошеннями, якщо потрібно, питай дорогу, знайомся на вулицях і в барах з людьми, які тобі сподобалися, спілкуйся у соцільних мережах, будь дружелюбна з продавцями і офіціантами. Все це точно піде на користь твоїй самооцінці.

Самостверджуйтесь. Ми схильні вести себе відповідно до власної самооцінки. Щоб змінити це, потрібно змінити погляд на самого себе. Афірмація - це позитивні та надихаючі твердження, які ми говоримо собі. Зазвичай вони більш ефективні, якщо промовляти їх вголос, щоб ви самі це чули. А все тому, що ми схильні вірити в те, що самі повторюємо собі.

Для того, щоб ваш мозок швидко почав сприймати позитивні фрази, будуйте їх у вигляді питання. Наприклад, "Чому мені так добре вдається укладати угоди?”, замість "Я добре справляюсь з укладанням угод”. Справа в тому, що людський мозок біологічно налаштований шукати відповіді на запитання, не зважаючи на те, важливе воно чи ні.

Допомагайте іншим людям. Допомагаючи іншим, ми відчуваємо вдячність за те, що маємо у власному житті. А ще робити добро іншим приносить велике задоволення. Замість того, щоб зосереджувати увагу на власній слабкості, станьте волонтерами чи наставниками, допомагайте іншим, навчайте, і ви побачите, як росте ваша впевненість в собі.

«ІНТЕРНЕТ- ТА МОБІЛЬНА ЗАЛЕЖНІСТЬ» У ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ

Останнім часом в наше життя стрімко увійшли новітні технології, які активно впливають на соціальні та психологічні процеси в суспільстві. Миттєва передача даних і пошук потрібної інформації, підтримка зв’язку з друзями, покупки, он-лайн ігри, кіно та багато інших зручностей – все це досягнення сучасних технологій, якими активно користується людство.

Однак, така ситуація має і зворотній бік. Наприклад, надмірне захоплення комп’ютером поступово підриває фізичне та психічне здоров’я, руйнує нервову систему і в результаті робить людину не лише хворою, але й самотньою.

Для повноцінного відчуття щастя кожному з нас потрібна реалізація чотирьох основних сфер життя – здоров’я, сім’я, соціум і багатство. Якщо у якійсь із сфер виникає прогалина, людина намагається заповнити її якоюсь із тих трьох, що лишились. Якщо ж проблеми виникають у двох сферах, то одна з тих, що залишається, стає хворобливою пристрастю, своєрідною манією. Широке розповсюдження комп'ютерних технологій, що знайшли застосування як у професійній сфері так і в повсякденному житті мільйонів людей та створення Всесвітньої Інтернет-мережі, сприяли виникненню різних форм залежності.

Форми залежності від сучасних телекомунікаційних технологій:

Інтернет-адикція - нав’язливе бажання увійти до Інтернету, знаходячись офф-лайн, і нездатність вийти з Інтернету, будучи он-лайн;

Ітернет-мобільна адикція - доступ в Інтернет-мережу з мобільного телефону;

Аудіо/відео-адикція - прослуховування музики на аудіоплеєрі, чи перегляд відеокліпів на відеоплеєрі;

Телевізійна адикція - залежність від надмірного перегляду новин, серіалів чи будь-яких передач чи фільмів;

Гаджет-адикція - пристрасть до володіння конкретним мобільним обладнанням, приладом, що має вихід в Інтернет: стільниковим телефоном, смартфоном, комунікатором, міні-комп’ютером і залежність від його використання.

Кібероніоманія - прагнення здійснювати нові покупки в інтернет-магазинах без необхідності їхнього придбання і врахування власних фінансових можливостей, нав'язливе бажання участі в аукціонах;

Кіберсексуальна залежність - непереборний потяг до обговорення сексуальних тем на еротичних чатах, відвідування порнографічних сайтів і занять кіберсексом;

Кіберкомунікативна залежність - спілкування в чатах, участь у телеконференціях;

Оn-line-гемблінг - гіперзахопленість індивідуальними та/або мережевими он-лайн іграми;

Оn-line-лудоманія - патологічна схильність до азартних ігор у віртуальних казино.

Сучасна людина, яка провадить активне соціальне життя, може відчувати себе комфортно тільки тоді, коли кожен день має доступ до мобільного зв’язку, соціальних мереж та електронної пошти. Для багатьох людей Інтернет став основним середовищем їх активності – місцем, де спілкуються і будують близькі стосунки, місцем, з яким пов’язані очікування та розчарування. Але є один важливий момент: навіть зовсім безневинне, на перший погляд, захоплення може стати згубним для організму, якщо не знати міри.

91% - це чат-залежні учасники форумів, чатів, групових ігор, телеконференцій, а також інших ресурсів, націлених на спілкування.

9% - веб-залежні від нових доз інформації (віртуальний серфінг по сайтам, порталам та ін.)

5,8% дорослого населення і 12,4% молоді страждають від Інтернет-залежності.

( за даними Національного агентства з інформаційного суспільства)

Обговорення феномену залежності від Інтернету почалося з 1994 р., коли доктор психології Пітсбургського університету США Кімберлі Янг розробила та розмістила на веб-сайті спеціальний тест-опитувальник, в якому взяли участь 500 Інтернет-користувачів. Результати тесту були приголомшливими: 400 чоловік виявилися Інтернет-залежними. В 1996 р. для позначення феномену залежності від Інтернету, психіатр I. Голдберг запропонував термін “Інтернет-адикція”. Він виходив з припущення про те, що у людини може розвиватися психологічна залежність не тільки від зовнішніх чинників, але і від власних дій та емоцій.

Симптоми Інтернет-залежності:

1. Нав'язливе бажання перевірити e-mail.

2. Постійне очікування наступного виходу в Інтернет.

3. Людина надає перевагу віртуальному спілкуваню, ніж спілкуванню з друзями і близькими.

4. Інформаційне перевантаження - непереборне бажання пошуку інформації в Інтернеті або веб-серфінг.

5. Прагнення грати в мережеві ігри, прихильність до он-лайн-аукціонів та Інтернет-магазинів.

Вчені дослідили, що виникнення Інтернет-адикції не підпорядковується закономірностям формування залежностей, які встановлені на підставі спостережень за курцями, наркоманами, алкоголіками або патологічними гравцями. Якщо для формування традиційних видів залежності потрібні роки, то для Інтернет-залежності цей термін різко скорочується: за даними К. Янг 25% адиктів набули залежності через шість місяців після початку роботи в Інтернеті, 58% – протягом другого півріччя, а 17% – через рік.

За даними МОЗ кількість користувачів Інтернету в Україні становить близько 11 млн. Половину комп’ютерної аудиторії складають підлітки, які до трьох годин на добу сидять за комп'ютером, граючи в ігри або блукаючи мережею Інтернет.

Фізичні симптоми Інтернет-залежності

1. Оніміння пальців руки, що тримає «мишку».

2. Головні болі, типу мігрені.

3. Нерегулярне харчування, пропуск прийому їжі.

4. Враження нервових стовбурів руки, пов’язане з тривалою перенапругою м’язів.

5. Болі в спині.

6. Сухість та різь в очах.

7. Розлад сну, зміна режиму сну.

8. Зневага до особистої гігієни.

Профілактика Інтернет-залежності

Визнайте, що у Вас є залежність. Ви не зможете боротися з нею, поки не зрозумієте, що схильні до неї.

Знайдіть якийсь інтерес, що стане для вас альтернативою Інтернету. Відвідуйте різні групи і клуби, займайтеся спортом, музикою, танцями, співом та ін.

Поповнюйте запас Ваших знань. Напевно є безліч книг, які б Ви давно хотіли прочитати. Почитайте енциклопедію натомість проглядання Вікіпедії.

Заплануйте сімейний вечір. Замість того, щоб дивитися телевізор або проводити час поодинці, зберіться разом із сім’єю, повечеряйте, а потім придумайте спільну розвагу, наприклад, пограйте в настільну гру.

Встановіть ліміт часу роботи Вашого комп`ютера. Визначте скільки разів на тиждень Вам необхідно виходити в Інтернет. Вимикайте комп`ютер, якщо у Вас немає необхідності в ньому.

Використовуйте таймер. Перш ніж сісти за комп`ютер, встановіть таймер на 30 хвилин. Сигнал нагадає вам, скільки часу Ви провели за комп`ютером.

Зідзвонюйтеся і зустрічайтеся з друзями замість того, щоб тримати з ними зв`язок через Інтернет.

Намагайтеся триматися осторонь від сайтів, які можуть викликати звикання. В основному це соціальні мережі, форуми чи сайти розваг. Якщо Ви відчуваєте, що Ваша залежність від цих сайтів занадто сильна, просто заблокуйте їх.

Сидячи перед комп’ютером, робіть перерви кожні 15 хвилин – ваші очі і м’язи повинні відпочивати.

У школі ми провели анкетування серед учнів середньої і старшої ланки на встановлення інтернет- та мобільної залежності. Порадували результати: інтернет- та мобільно залежних дітей серед наших учнів не виявлено, 21% учнів відносяться до тривожної зони. З цими учнями попрацює практичний психолог і допоможе віднайти сили для обмеження часу користування Інтернет-мережею і мобільними телефонами. 42% учнів взагалі не мають такої залежності.

Мобільний зв’язок: зручність та наслідки

Нині понад третина населення Землі користується послугами стільникового зв’язку. Зручності – безспірні. Це і можливість викликати допомогу в екстрених випадках, і швидкий зв’язок з близькими людьми… Крім того, мобільний - це і телефонна книга, і календар, і годинник, і фотоапарат, й Інтернет. У багатьох людей мобільний телефон завжди з собою і всюди.

Однак, чи безпечне для нашого фізичного та психічного здоров’я це диво техніки?

Річ у тім, що мобільний телефон — це джерело постійного надвисокочастотного випромінювання, за допомогою якого і здійснюється зв’язок. Під час роботи мобільного телефону електромагнітні випромінювання приймаються приймачем не тільки базової станції , але й тілом користувача, передовсім його головою.

Під час розмови голова поглинає від 10,8% до 98% випромінюваної енергії. Це випромінювання пригнічує тонкі електромагнітні імпульси клітин живих організмів. Впливу електромагнітного випромінювання піддається головний мозок, периферичні рецепторні зони вестибулярного, слухового аналізаторів, сітківка очей. Найнебезпечнішою частиною мобільників є антена, саме вона продукує хвилі надвисоких частот. Вони шкідливі тим, що нагрівають організм «зсередини» на клітинному рівні. Особливо від цього потерпають ті частини тіла, які не омиваються кров’ю, а відтак залишаються поза системою терморегуляції організму. Зокрема, кришталик ока. Від внутрішнього перегрівання він руйнується і мутніє.

Вчені рекомендують батькам у жодному разі не купувати мобільних телефонів дітям, молодшим за 8 років. А в старших суворо регламентувати кількість розмов.

Система стільникового зв’язку сьогодні працює в діапазоні 450-2100 Мг. Це випромінювання, яке належить до так званого неіонізуючого випромінювання для організму людини. Діапазон хвиль звукового діапазону людини, область звуків, які чує людина, простягається від 16 до 20 тисяч Гц (1 Гц – це 1 коливання в секунду). Отже, область частот стільникового зв’язку складає десятки мільйонів Гц.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, користування мобільним телефоном понад 1 годину на день помітно погіршує зір та слух.

Негативній дії випромінювання мобільного телефону піддаються також і оточуючі люди, коли його власник розмовляє по телефону. Треба враховувати і те, що постійні розмови по телефону спричинюють також перенапруження м’язів, запалення сухожиль, зміщення хребців. Адже тіло перебуває в неприродному для нього положенні, фіксуючи трубку біля вуха.

Результати дослідження, проведеного російськими науковцями, показують, що мобільний телефон може викликати в людини таку ж залежність, як куріння або азартні ігри.

Ганна Картошова, керівник «Психологічного центру на Волхонці», співробітник кафедри психологічної допомоги та екстремальної психології

факультету психології МДУ розглядає причину мобільної залежності* в тому, що залежність виникає в першу чергу не від розмов по телефону, а від різних можливостей, які надає coтoвий: SMS , MMS, знайомства по мобільнику, ігри. Мобільна залежність, як і залежність від Інтepнeту - це страх живого спілкування та відсутність у реальному світі того, що викликає у людини позитивні емоції. Людина намагається «зачепити» свої задоволення за щось у зовнішньому світі.

Британські дослідники назвали мобільний телефон "черговим наркотиком нового покоління". За їх даними, кожен шостий мешканець планети знаходиться під впливом цієї залежності.

Симптоми мобільної залежності

Потреба у постійному оновленні телефонних апаратів заради самої «обнови», або старий телефон потребує постійного оновлення в зв'язку з виходом більш функціональної моделі. Причому кожна наступна модель буде дорожча і складніша, ніж попередня. Таку поведінку психологи називають гаджет-адикцією.

Потреба в спілкуванні. Дзвінки без причини. Люди, схильні до даного типу залежності, можуть зателефонувати без причини до будь-якого адресату записної книжки. Причина такої поведінки частіше за все полягає у недостатності живого спілкування або людина не знаходить кращого застосування вільного часу.

Занадто тривалі розмови. Причин для дзвінків, тривалість яких перевалює за півгодини і більше, може бути нескінченно багато, можливо люди не бачаться тривалий час і телефон – єдиний спосіб зв’язку між ними. Але в разі залежності, кількість таких дзвінків необгрунтовано зростає, людина перестає контролювати свої витрати.

SMS заради SMS. Це найпоширеніша форма несприятливого звикання, особливо серед молоді, яка багатьом замінила навіть живе спілкування.

Постійне очікування дзвінка. Людина постійно знаходиться у тривожному очікуванні, постійно тримає телефон при собі. Якщо довго немає дзвінків та SMS, людина починає нервувати.

Відсутність мобільного телефону викликає дискомфорт. Якщо телефономан забув або загубив телефон, він починає почувати себе відірваним від світу, всіх радощів життя.

Намагання закачати в свій телефон все найсвіжіше. Людина проводить години у пошуках нових рингтонів, картинок і заставок для свого улюбленого телефону. В них, як правило, завжди ввімкнений Bluetooth або Інтернет.

Намагання постійно тримати телефон в полі зору. Людина постійно тримає телефон в руках, демонструє колегам і друзям фото і відео, які вона зняла з його допомогою.

Правила безпечного користування мобільним телефоном

Якщо вам доводиться багато спілкуватися мобільним телефоном, не тримайте його постійно біля вуха. Купіть собі навушники. Це частково зменшить вплив надпотужного випромінювання.

Майте на увазі, що не всі апарати мобільних телефонів мають однакове за силою випромінювання: одні - більше, другі — менше. Тому, купуючи телефон, обов’язково попросіть показати копію сертифіката на обрану Вами модель, де буде зазначено, що вона відповідає вимогам стандарту FCC. А це означає, що дана модель не перевищує і так високі показники випромінювання.

Обираючи оператора зв’язку, віддайте перевагу тому, який має найрозгалуженішу мережу ретрансляторів. Чим більше телефон напружується в пошуках базової станції (щоб здійснити зв’язок), то більшою стає випромінювана ним доза електромагнітних хвиль.

Не обирайте маленькі моделі мобільних телефонів, вони мають потужніше випромінювання порівняно з більшими.

Намагайтеся не використовувати мобільник у транспорті (тролейбус, автобус, автомобіль, особливо метро), оскільки в цьому випадку випромінювання мобільного телефону зростає.

Не грайте в ігри, використовуючи телефон.

Набравши потрібний номер, не притискайте відразу телефон до вуха — саме під час з’єднання відбувається найпотужніше випромінювання. Тому стежте за процесом виклику, дивлячись на екран мобільника, і лише після того, як з’єднання відбулося, підносьте його до вуха.

Тримайте телефон не ближче двох метрів від ліжка, щоб віддалити себе від випромінюваного ним поля.

Якщо на екрані Вашого мобільника кількість «антенок» зменшилася, це означає що Ви потрапили в зону слабкої дії сигналу. Таке трапляється в приміщеннях вокзалів, аеропортів, метро, в підвалах. Намагайтеся уникати користування мобільним телефоном у таких умовах, бо інтенсивність його електромагнітного випромінювання збільшується в кілька разів.

Намагайтеся не розмовляти довше 10 хвилин. Між розмовами робіть перерви не менш як на 15 хвилин. Стежте, щоб загальна кількість розмов за добу не перевищувала однієї години.

автор публікації Галіба Олена Анатоліївна

Як визначитися з професією в залежності від темпераменту

У дитинстві багато хто мріє бути льотчиками, космонавтами або лікарями, але мало хто втілює в життя свої дитячі мрії. Деякі просто не в змозі навчатися в обраному вузі, а в інших з віком змінюються пріоритети і бажання. Добре, якщо людина завжди знає, чого хоче. Але вибір професії - настільки складне завдання, що молоді люди вже впритул зіткнувшись з необхідністю цього вибору, так і не можуть його зробити. Якщо ви не знаєте, як визначитися з професією, розберіться в собі і добре все обміркуйте, ні в якому разі не дозволяючи комусь на вас тиснути і впливати на прийняття рішення.

Психологи стверджують, що професія людини повинна відповідати типу її темпераменту. Існує певний список професій, які підходять людині у залежності від того сангвінік він, холерик, флегматик або меланхолік. Сангвініки - це активні відповідальні люди, які мають хороші організаторські здібності, високу працездатність. Недолік сангвініків - відсутність посидючості і інтересу до деталей, тому монотонна одноманітна робота точно не для них. Якщо ви сангвінік, значить, варто звернути увагу на такі професії, як менеджер, організатор, вчитель, вихователь, лікар, психолог, офіціант і т. д. Флегматики - це неквапливі спокійні люди, що досягають успіху за рахунок терплячості та наполегливості. Монотонна неспішна робота - це ідеальне заняття для флегматиків, які не люблять, щоб їх підганяли. Відповідні професії - механік, інженер-електрик, вчений. Меланхолік - людина, що зазнає постійні перепади настрою. Він здатний виявити і врахувати найменші деталі, але потребує підтримки колективу і хорошого відпочинку. Таким людям потрібно обирати роботу, що вимагає мінімального спілкування з клієнтами. Тому ідеально підходить для меланхоліка професія письменника, композитора, швачки, бухгалтера, художника і т. д. Холерик - це людина, яка легко долає труднощі, завжди доводить до кінця розпочату справу. Це стійкий до стресів лідер, який хоче бути самостійним і насилу підкоряється чужій владі. Ідеальними професіями для холерика є професії журналіста, репортера, дипломата, артиста, хірурга, льотчика, тренера, режисера, слідчого і т. д. В кожній людині поєднується декілька типів темпераменту, серед яких переважає один. Перед тим, як визначитися з професією, необхідно виявити переважаючий тип темпераменту.

Як боротися зі стресом

Деякі люди намагаються зняти стрес за допомогою алкоголю і сигарет. Це не вихід, оскільки і те, й інше дає тимчасовий ефект, а в результаті послаблює захисні сили організму.

Не потрібно поспішати приймати при стресі і транквілізатори з антидепресантами, стимулюючі препарати. Вони штучно стимулюють вироблення «гормону щастя» ― серотоніну.

Спочатку настає сплеск активності, оскільки організм під дією стимуляторів витрачає свої стратегічні запаси, а потім резерви вичерпуються і настає різкий спад настрою і занепад сил. Є різні способи боротьби зі стресом: як спільні для всіх, так і індивідуальні ― у кожного свої.

Важливим методом боротьби зі стресом є релаксація, що дозволяє повністю або частково позбутися від психічного або фізичного збудження. Її методи краще освоювати заздалегідь і застосовувати їх регулярно, щоб вони стали звичкою. Тоді в критичні моменти ними можна швидко скористатися.

Існують релаксаційні вправи, мета яких ― розслабити м’язи, що позитивно впливає на психіку. Для цього треба як би відмовитися від навколишнього світу, тому краще всього робити ці вправи в окремій кімнаті, щоб ніщо не заважало повністю відволіктися.

Є багато книг, що містять опис медитаційних технік. Одна з них ― «Око справжнього Відродження. Всі 7 тибетських перлин». Автор Петро Левін.

Варто звернути увагу і на дихальні техніки. Серед них є техніки, які допомагають зупинити потік тривожних думок, розслабитися.

спокійного Дихання людини відрізняється від дихання людини в стані стресу. Ритмічне дихання заспокоює психіку. Під час стресу радять зробити повільний глибокий вдих протягом 6 секунд, на 6 секунд затримати дихання, а потім зробити повільний видих протягом цих 6 секунд. І так кілька разів. Спокійне і глибоке дихання дозволяє зняти напругу.

Ще одна причина, яка може стати причиною стресу, ― невміння зосередитися. У цьому допоможуть вправи на концентрацію, які можна виконувати протягом дня де завгодно.

Є два варіанти таких вправ: концентрація на рахунку або концентрація на слові. Сидячи в розслабленому стані на стільці і закривши очі потрібно повільно рахувати до 10 протягом декількох хвилин.

Або вибравши слово, з яким пов’язані приємні спогади, повторити його по складах. Наприклад, перший склад вимовляти на вдиху, другий ― на видиху. Така концентрація сприяє релаксації всієї мозкової діяльності.

Наповнюють психічною енергією позитивні емоції. Час від часу потрібно зосереджуватися на тому, що нас радує і розслабляє. У кожного це може бути щось своє.

Можна здійснити уявну прогулянку в той час або в те місце, коли або де людина відчувала себе комфортно. Під час такої прогулянки виробляються ті ж гормони щастя, відновлюється енергетика.

Вироблення «гормонів щастя» ― ендорфінів стимулюють фізичні вправи. Вони допомагають вихлюпувати негативну енергію, покращують сон, нормалізують рівень гормонів. Тому одне з головних ліків при стресі ― заняття спортом ― плаванням, бігом або просто ходьбою.

Допомагає і зміна заняття, перемикання на інший вид діяльності, зміна обстановки або спілкування. Радять не робити в стані стресу покупки, хоча деяким жінкам допомагають саме прогулянка по магазинах, похід в перукарню, красиве плаття, посиденьки з подругами.

Ще способи для зняття стресу

Прогуляйтеся
Прочитайте казку
Подивіться смішні ролики
Подивіться комедію
Почитайте анекдоти і смішні історії
Вдарте подушку
Випийте чаю з лимоном

Чоловіки ж воліють розслабитися в спортзалі, сауні, на риболовлі та ін. Комусь, навпаки, потрібно усамітнення і відчуження від всього світу. Хтось їде в далекі краї, а хтось заводить собаку або кішку. Головне ― всі ці методи хороші, якщо допомагають знайти душевну рівновагу.

https://busines.in.ua/yak-znyaty-stres-i-vporatysya-z-nervovym-napruzhennyam/

МИСТЕЦТВО СЛУХАТИ І ПЕРЕКОНУВАТИ

Правила уважного слухача

Пропонуємо ознайомитися з основними принципами уважного слухача.

1. Навчіться мовчати

Як говорив Марк Твен, якщо б людина була більше пристосований до розмов, ніж до слухання, у нього було б дві мови і одне вухо. Вмійте робити паузи в словах, не прагніть привернути до себе увагу всіх присутніх безперервними монологами. Позбавтеся від звички перебувати співрозмовника, навіть якщо вам здається, що ви вже зрозуміли суть того, що він хоче сказати.

2. Слухайте уважно

Розмовляючи з ким-небудь, намагайтеся не відволікатися на сторонні перешкоди: вимкніть телефон, комп’ютер і т. п. Налагодити контакт ви зможете, повністю зосередившись на предметі розмови. Не відволікайтеся на сторонні думки, відкладіть роздуми про пробки на дорогах і поганій погоді. Немає нічого гірше, ніж розуміння, що вас не слухають, а витають в інших реаліях – продовжувати спілкування при таких умовах захоче далеко не кожен.

3. Ведіть себе невимушено

Якщо ви будете в міру розслаблені, співрозмовнику теж буде простіше відчути себе розкуто. Зоровий контакт, схвальні жести і міміка створять атмосферу довіри, і спілкування обов’язково складеться.

4. Навчіться емпатії

Емпатія – це здатність розділяти емоції і почуття іншої людини. У розмові намагайтеся вникати не тільки в суть сказаного, але і переживання співрозмовника. Тільки сприймаючи переживання в комплексі, ви зможете встати на позицію оповідача і оцінити ситуацію неупереджено. Ваше співпереживання обов’язково буде розташовувати до вас людей.

5. Проявляйте терпіння

Дайте співрозмовнику можливість висловитися, і не переводьте розмову на іншу тему, поки він вичерпно не викладе все, що хоче. Пауза в розмові не завжди стає сигналом до зміни теми, іноді оповідач замовкає, щоб зібратися з думками. Вміння слухати полягає в терплячому й проникливому ставленні, ніколи не продовжуйте фразу, розпочату іншим – це прояв поганого тону. Демонстрація телепатичних здібностей допустима тільки в спілкуванні з друзями.

6. Позбавтеся від упереджень

Можливо, вас дратує гучний голос, надмірна жестикуляція, заїкання, сором’язливість, акцент і багато іншого співрозмовника. Намагайтеся не дратуватися, інакше ви не зможете оцінити зміст розмови неупереджено. Сконцентруйтеся на змісті, а не на формі мови. Щоб адекватно сприймати співрозмовника, особливо при важливою бесіді, ні в якому разі не приймайте алкоголь, поки не розберетеся зі справами.

7. Звертайте увагу на ідеї, а не на слова

Професійні психологи вміють збирати мозаїку з уривків інформації в загальну картину. Ви повинні навчитися не фіксувати увагу на окремих словах, а вникати в суть, яка очевидна далеко не завжди. Оволодіти цим навиком непросто, але в спробах проаналізувати сказане ви можете помилитися в оцінці сенсу і приписати людині думки, йому не належать. Якщо щось викликає у вас сумнів, уточніть, чи правильно ви зрозуміли співрозмовника, замість побудови помилкових висновків.

8. Щоб зрозуміти – запитуйте

Іноді неприязнь до людини підштовхує нас до неконструктивного спілкування. Ми задаємо незручні питання, прагнучи викрити неприємну особу в брехні чи нещирості. Таке спілкування може привести тільки до ще більшої роз’єднаності. Щоб досягти взаєморозуміння, запитуйте і уважно вислуховуйте відповіді, не намагаючись шукати підступи. Будьте максимально об’єктивними.

9. Зчитуйте невербальні повідомлення

Спілкування буде ефективніше, якщо ви навчитеся читати мову жестів, міміки, інтонації. Ви дізнаєтеся недомовлене, засвоївши науку невербальних комунікацій. Нерідко слова і поведінка людини не збігаються настільки, що це впадає в очі, але ми воліємо враховувати почуте, нехтуючи очевидними проявами емоційного стану співрозмовника.

https://busines.in.ua/vminnya-sluhaty-spivrozmovnyka-prosti-pravyla-efektyvnogo-spilkuvannya/

Психолог ЗДПЛ

Страницы

ПРОСВІТА